низом
НИ́ЗОМ, присл.
1. Над самою поверхнею землі; протилежне верхом.
– Отак і блукаю, – провадив дід Северин, – світанки по росі відгадую, ночі по вітру, що низом лягає (Н. Рибак);
Ніби вправний стрілець, цілиться він між безліч однаковісіньких овечих ніг, раз! шугнув низом гирлигою і вже тягне-витягує саме ту, яку йому треба (О. Гончар).
2. Нижчою дорогою, місцевістю, частиною села і т. ін.; долом, долиною.
Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі (М. Коцюбинський);
Пішла глухими вулицями низом поза левадами – щоб хоч люди не бачили (А. Головко);
[Марія:] Не бачила [Павла]. Я йшла низом (О. Довженко).
3. Нижньою частиною чого-небудь; сподом.
Дужими руками він поперед себе підняв мішок, низом поклав його на груди, а розв'язаний гузир нахилив у кіш (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)