низом

НИ́ЗОМ, присл. Над самою поверхнею землі; протилежне верхом.

— Отак і блукаю, — провадив дід Северин, — світанки по росі відгадую, ночі по вітру, що низом лягає (Рибак, Помилка.., 1956, 158);

Ніби вправний стрілець, цілиться він між безліч однаковісіньких овечих ніг, раз! шугнув низом гирлигою і вже тягне-витягує саме ту, яку йому треба (Гончар, Таврія, 1952, 157);

// По нижчій місцевості.

Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі (Коцюб., II, 1955, 42);

Пішла глухими вулицями низом поза левадами — щоб хоч люди не бачили (Головко, II, 1957, 150);

[Марія:] Не бачила [Павла]. Я йшла низом (Довж., І, 1958, 349);

// Нижньою частиною чого-небудь.

Дужими руками він поперед себе підняв мішок, низом поклав його на груди, а розв’язаний гузир нахилив у кіш (Стельмах, І, 1962, 147).

Значення в інших словниках

1. низом — ни́зом прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. низом — присл. Над самою поверхнею землі; прот. верхом. || По нижчій місцевості. || Нижньою частиною чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. низом — НИ́ЗОМ, присл. 1. Над самою поверхнею землі; протилежне верхом. – Отак і блукаю, – провадив дід Северин, – світанки по росі відгадую, ночі по вітру, що низом лягає (Н.  Словник української мови у 20 томах