нирнути
НИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
1. Однокр. до ниря́ти.
Розхриставшись, бризнув [Тарас] в воду, Нирнув (І. Котляревський);
Запорожець в одежі кинувся в ріку, нирнув і витяг дитину (Ф. Бурлака).
2. перен., розм. Швидко зникати, ховаючись куди-небудь.
Грицько, як миша, нирнув попід руками і затерся між людьми (Панас Мирний);
Машур круто повернувся й нирнув під ближній вагон (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)