новенький
НОВЕ́НЬКИЙ, а, е, нар.-поет.
1. Пестл. до нови́й.
Не журиться Катерина І гадки не має – У новенькій хустиночці В вікно виглядає (Т. Шевченко);
Дріботять новенькі черевички по підлозі, шелестить шовкова сукенка (М. Чабанівський);
– Про землю, Михайле Прохоровичу, нічого новенького не чувати? (М. Стельмах).
2. розм., у знач. ім. нове́нький, кого, ч.; нове́нька, кої, ж. Людина, яка вперше з'явилася де-небудь.
Може, його прогнали оці хлопці, що, здається, прагнули одного- .. позбиткуватися над новеньким (Ю. Збанацький);
– Людмило Петрівно! Ми вже із школи повернулися! А це що, новеньку привели? (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)