новина
НОВИНА́, и́, ж.
1. Щойно або недавно одержане повідомлення, звістка і т. ін. про кого-, що-небудь.
Розказала Стара черниця новину́. Що в монастир до їх зайшла Княжна якась із-за Дніпра (Т. Шевченко);
Пиши мені, розказуй, друже, які новини на селі? (І. Гончаренко);
Вони, жінки, завжди раніше за чоловіків дізнавалися про всілякі цікаві новини (С. Чорнобривець);
Нічний пригадую я Київ, Коли жадана новина Про день останній лиходіїв Серця сп'янила нам до дна (М. Рильський).
2. Те саме, що нови́нка 2.
З своїм невеличким гурточком він [Гуща] завів новину – гуртову працю (М. Коцюбинський);
Найбільшою новиною, звичайно, була друкарська машина, яка працювала без допомоги накладача (Ірина Вільде);
Тут [на подвір'ї] його вражає новина: навкруг під частоколом густо-густо сплелися понатикані деревця глоду (М. Стельмах).
3. рідко. Те саме, що новизна́ 1.
Приміщення цього клубу, недавно викінчене, де .. блискотіло чистотою і новиною, мало, окрім зали, низку кімнат, поділених коридором (Г. Коцюба).
4. Урожай нинішнього року.
На весну вбогому чоловіку трудніше, – запаси вже пожив, а новини ще не діждався (Марко Вовчок).
5. Земля ніколи не орана або вперше зорана; цілина.
Як перші паростки зела Над зораною новиною, Хай буде завжди світ новим І свіжим (М. Рильський);
Ділянка жита край межі Росла на новині (О. Підсуха).
(1) Оце́ [так] новина́ – про що-небудь несподіване, раптове.
– І суд їм [бандитам] буде: виїде сесія губсуду в Щербанівку. – Он-бо як! Оце так новина (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)