норовистий
НОРОВИ́СТИЙ, а, е, розм.
1. Якого важко приборкувати, непокірний, неслухняний (про тварину).
За селом норовиста коняка скинула Лукаша і втекла в поле (Б. Грінченко);
Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Івжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (І. Волошин).
2. Примхливий, капризний, непокірливий, упертий; з норовом (про людину).
Йосип ще змалечку удався норовистим хлопцем (Панас Мирний);
Він і тепер не кається в тому, що хоч раз за життя побив свою норовисту бабу (Ю. Збанацький);
* Образно. Батальйон Чумаченка .. змушений був тоді затриматись над гірською норовистою річкою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)