ніжити
НІ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., кого, що.
1. Оберігаючи від труднощів, неприємностей і т. ін., прихильно, тепло ставитися до кого-небудь.
А в батька, що тільки захоче [Тимоха], все випросить, бо батько його дуже любив, і ніжив, і поважав (Г. Квітка-Основ'яненко);
Мати не ніжила його [сина] змалку, привчала до вміння самому пробивати собі дорогу (Яків Баш).
2. Виявляти свою любов, гладячи, цілуючи когось; пестити, голубити.
Досадно їй, що мати вже лягла спати.., що нікого їй пестувати та ніжити (Г. Квітка-Основ'яненко);
Любити своє дитя тільки тим, що ніжити його та вилизувати, – це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу, ото буде твоя любов! (О. Гончар);
* Образно. З висоти недосяжності своєї сипле сонце на все живе снагу свою гарячу і ніжить усе, і наливає соками (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)