нізвідки
НІЗВІ́ДКИ, присл.
Ні з якого місця, ні з якого боку.
Щось я вже нізвідки листів не маю (Леся Українка);
Все як би у якусь безодню запало. Нізвідки ні чутки, ні вістки, ні ніякого порятунку (Н. Кобринська);
– У нас же допомоги нізвідки нема (Ф. Бурлака).
НІ́ЗВІДКИ, присл.
Немає такого місця (де можна було б щось узяти, дістати і т. ін.); нема звідки.
Він ясно розумів, що порятунку вже чекати нізвідки (Д. Ткач);
Стільки навколо неї товчеться всілякого народу, що нізвідки взятися бажанню хоча б мигцем глянути, чим живе якийсь там сухар і нечема (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)