нізвідки
НІ́ЗВІДКИ, присл. Немає такого місця (де можна було б щось узяти, дістати і т. ін.).
Він ясно розумів, що порятунку вже чекати нізвідки (Ткач, Крута хвиля, 1954, 231);
Стільки навколо неї товчеться всілякого народу, що нізвідки взятися бажанню хоча б мигцем глянути, чим живе якийсь там сухар і нечема (Шовк., Людина.., 1962, 37).
НІЗВІ́ДКИ, присл. Ні з якого місця, ні з якого боку.
Щось я вже нізвідки листів не маю (Л. Укр., V, 1956, 150);
Все як би у якусь безодню запало. Нізвідки ні чутки, ні вістки, ні ніякого порятунку (Кобр., Вибр., 1954, 198);
— У нас же допомоги нізвідки нема (Бурл., Напередодні, 1956, 153).
Словник української мови (СУМ-11)