нікудишній
НІКУДИ́ШНІЙ, я, є, розм.
Який не відповідає певним вимогам, дуже поганий, непридатний для певних обставин.
Вона старенька вже, тому і дипломат з неї нікудишній (Ірина Вільде);
Жалібно скиглив під вікнами вітер, крутив, сипав снігом, підривав і без того нікудишню стріху (М. Олійник);
Два роки підряд його “різали” на вступних екзаменах, бо знання були нікудишні (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)