нікудишній
НІКЧЕ́МНИЙ (про людину — ні на що не здатний; про якусь річ — який не відповідає певним вимогам), НІКУДИ́ШНІЙ розм.; ЗАДРИ́ПАНИЙ фам. (перев. про людину); НЕЩА́СНИЙ розм., ХИ́РНИЙ зневажл. (при звертанні та зі сл. той, цей і т. ін. — ужив. для вираження несхвального або зневажливого ставлення до кого-, чого-небудь). Нікчемний працівник; Чи не покинуть нам.. Вірші нікчемні віршувать (Т. Шевченко); Вона старенька вже, тому і дипломат з неї нікудишній (Ірина Вільде); Знання були нікудишні (А. Хижняк); — Я не якийсь там задрипаний парубок-шелихвіст, — гордо сказав Клим (І. Нечуй-Левицький); Грицько почав розказувати про свій суд із братами — усе за тую нещасну десятину (Б. Грінченко); — А ви, мамо, як знаєте про Зосю? — спитав син. — А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. пога́ний.
Словник синонімів української мови