ніпочому
НІПОЧО́МУ, НІПОЧІ́М, присл., розм.
1. За дуже низьку ціну, дешево.
[Павло:] Ідуть же люди в Оренбурзькі степи, покупили там за поміччю банка землі ніпочому, осілись на приволлі і живуть добре (І. Карпенко-Карий);
// у знач. присудк. сл.
Так [обережно] крокують, либонь, мисливці На ведмедів чи тигрів. Сміливці, Ті, для кого хоч смерть ніпочому, Та дарма не здадуться нікому (Л. Дмитерко).
2. у знач. присудк. сл. Дуже легко, без будь-яких труднощів.
Коваль провів їх батьківським поглядом, подумавши: “Молодість, їй все ніпочому...” (Ф. Бурлака);
// Не становить загрози, нічого не значить.
Лютий мороз був тепер ніпочому (Я. Качура);
Що для молодого хлопця помахати годину-другу сокирою! Дивись, він уже й пояс розмотує, свитку скидає, і зима йому ніпочім (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)