нітитися
НІ́ТИТИСЯ, ні́чуся, ні́тишся, недок.
1. Входити в стан замішання, зніяковіння; ніяковіти.
Вона увігнула голову і, слухаючи батька, то нітилася, то нервово перебирала пальцями китиці своєї хустки (Я. Гримайло);
Яша Стецюра хильнув зайвого, але твердо пам'ятав дане ним слово і під зірким поглядом Галини нітився, не переходячи меж (Л. Дмитерко).
2. Бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій; непокоїтися, хвилюватися.
Ремонт мартенівської печі наближався до кінця. Становий розгубився: невже розпалять [німці] мартен?.. Нітилася душа в майстра (Іван Ле).
3. рідко. Те саме, що гніти́тися.
Богдан нітився своїм становищем єдиного в човні гулящого козака (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)