нічліжник
НІЧЛІ́ЖНИК, НОЧЛІ́ЖНИК, а, ч.
Те саме, що нічліжа́нин.
Семенові якраз треба було ночувати в полі, укупі з нічліжниками, такими ж наймитами, як і він (М. Коцюбинський);
– У тебе з чужих ніхто не ночує? – спитав Товкач. – Нема нікого. Колись, як був головою, нічліжники частенько надокучали, а це спокійно (В. Земляк);
Ночліжники бачили, що такі-то коло тих коней ворожили (Номис);
* У порівн. Роздобули [таласівці] десь картоплі, напекли у приску, тут же серед двору, вечеряли, мов нічліжники (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)