нічниця
НІЧНИ́ЦЯ¹, і, ж.
Назва родини нічних метеликів з темним забарвленням, гусениці яких є шкідниками сільськогосподарських культур; совка.
Нічниця пшенична;
Нічниця озима.
△ (1) Нічни́ця ві́йчаста – ссавці ряду рукокрилих родини гладконосих кажанів.
Найулюбленішими місцями перебкування нічниці війчастої є дупла, горища, щілини скель, печери, підземелля і навіть шпаківні (з наук.-попул. літ.).
НІЧНИ́ЦЯ², і, ж., діал.
1. Різновид великої вудки, яку ставлять на ніч.
2. У гуцульських віруваннях – один із злих духів.
Словник української мови (СУМ-20)