об
ОБ, прийм., із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. об виражають:
Часові відношення
1. з місц. в. Уживається при точному або приблизному означенні години, коли відбувається дія (тільки перед голосним).
29 грудня об 11 годині в напрямку Кішпешта виїхала легкова автомашина (О. Гончар).
2. із знах. і місц. в., рідко. Уживається при означенні приблизних часових меж певної дії; у.
Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (А. Головко);
Князеві було вільно прикликувати варягів об кожній порі (П. Загребельний);
Об обіді.
3. з місц. в., заст. Уживається при означенні відрізка часу, пори року, коли відбувається дія; на.
Чи вчинила хлібця, чи спекла – мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як об весні ластівки (Г. Квітка-Основ'яненко);
Полагодив [Чіпка] хату .. Об Миколаї на ярмарку овечат купив (Панас Мирний);
Було об Іллі. В містечку на той час стояв ярмарок (С. Васильченко).
Об'єктні відношення
4. з місц. в., розм. Уживається при означенні.
5. із знах. і місц. в., заст. Уживається при означенні.
6. із знах. в. Уживається при означенні предмета.
Кількісно-означальні відношення
7. з місц. в., заст. Уживається при вказуванні на постійну ознаку предмета за кількісним або якісним виявом; з.
Маленька, об однім вікні на вулицю, кособока, вона [хата] була підперта двома сохами (Л. Смілянський).
Просторові відношення
8. із знах. в., рідко. Уживається при означенні.
9. з місц. в., рідко. Уживається при означенні щільного прилягання одного предмета до іншого; на.
Йому любо, міряючи, слухати скрипу блискучих .. чобіт, дивитися, як вони гарно сидять об нозі (Панас Мирний);
В роті ніхто не знав, що коли рота збиралася на фронт, на речових складах не знайшлося валянок об його нозі і рукавичок об руці – все на нього було завелике (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)