обалення
ОБА́ЛЕННЯ, я, с.
діал. Дія за знач. оба́лювати.
* Образно. З релігійного становища вона [література] проскрібувала не тільки свобідну думку та свобідний суд про діла, але й свобідне, чоловіче чуття, – бо се все кінець кінців [кінцем] ішло на обалення авторитету, до перевороту, – до революції (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)