оббризкувати
ОББРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОББРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., кого, що чим.
1. Обливати, обляпувати краплинами чого-небудь рідкого.
Помер його батько. На фабриці тріснула форма, оббризкало його кипуче залізо, попалило (Мирослав Ірчан);
// безос.
Гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком (Григорій Тютюнник);
* Образно. Місяць все щедріше оббризкував сяйвом оброшені дерева і шляхи (М. Стельмах).
2. спец. Обливати дрібними краплинами якогось отруйного розчину (для знищення шкідників, збудників хвороб сільськогосподарських рослин і. т. ін.); обприскувати.
Гуде над буряковими плантаціями літак, оббризкуючи буряки (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)