оббризкувати
ОББРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОББРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Обливати, обляпувати краплинами чого-небудь рідкого.
Помер його батько. На фабриці тріснула форма, оббризкало його кипуче залізо, попалило (Ірчан, II, 1958, 119);
// безос.
Гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком (Тют., Вир, 1964, 89);
*Образно. Місяць все щедріше оббризкував сяйвом оброшені дерева і шляхи (Стельмах, II, 1962, 28).
2. спец. Обливати дрібними краплинами якогось отруйного розчину (для знищення шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських рослин і т. ін.); обприскувати.
Гуде над буряковими плантаціями літак, оббризкуючи буряки (Вишня, І, 1956, 348).
Словник української мови (СУМ-11)