обважніти
ОБВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати відчутно важчим, набагато збільшити свою вагу.
Все наситив своїм диханням сироко. Обважніла одежа, змокрів тютюн (М. Коцюбинський);
Зерно набралося водою, обважнів колос, приліг до землі (К. Гордієнко);
// під чим, від чого, чим і без дод. Обвиснути, похилитися і т. ін. під вагою чого-небудь.
Тяжко звисатиме гілля нових садів під пурпуром і янтарем .. плодів, обважніють виноградні лози під прозорими гронами (М. Рильський);
Яблуні, груші, сливи обважніли від рясних плодів (В. Минко);
// Стати важким, неповоротким від збільшення ваги (про людину, живу істоту).
Пан Горлечко помітно подався за рік: він якось обважнів, обрязк (З. Тулуб);
– Перепілки літають низько, – говорив Шамба, – вгодувались на хлібах, обважніли, і яструбові легко ловити їх (М. Трублаїні).
2. Утратити здатність нормально рухатися, діяти, триматися; стати малорухливим, млявим (від утоми, болю, травми, сп'яніння і т. ін.); обм'якнути, розслабитися.
Хаквілавіліс упав, як купа сміття – обважнівши, з дивним тріском і шелестом (Ю. Смолич);
// Стати важким, малорухомим (про частини тіла).
Ніякісінька думка не ворушилась в його голові. І тіло наче обважніло і здерев'яніло (І. Нечуй-Левицький);
Голод почав туманити очі. Вони ніяк не могли позбутися сну. Повіки обважніли, їх тяжко було підійняти (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)