обважніти

ОБВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати відчутно важчим, набагато збільшити свою вагу.

Все наситив своїм диханням сироко. Обважніла одежа, змокрів тютюн (М. Коцюбинський);

Зерно набралося водою, обважнів колос, приліг до землі (К. Гордієнко);

// під чим, від чого, чим і без дод. Обвиснути, похилитися і т. ін. під вагою чого-небудь.

Тяжко звисатиме гілля нових садів під пурпуром і янтарем .. плодів, обважніють виноградні лози під прозорими гронами (М. Рильський);

Яблуні, груші, сливи обважніли від рясних плодів (В. Минко);

// Стати важким, неповоротким від збільшення ваги (про людину, живу істоту).

Пан Горлечко помітно подався за рік: він якось обважнів, обрязк (З. Тулуб);

– Перепілки літають низько, – говорив Шамба, – вгодувались на хлібах, обважніли, і яструбові легко ловити їх (М. Трублаїні).

2. Утратити здатність нормально рухатися, діяти, триматися; стати малорухливим, млявим (від утоми, болю, травми, сп'яніння і т. ін.); обм'якнути, розслабитися.

Хаквілавіліс упав, як купа сміття – обважнівши, з дивним тріском і шелестом (Ю. Смолич);

// Стати важким, малорухомим (про частини тіла).

Ніякісінька думка не ворушилась в його голові. І тіло наче обважніло і здерев'яніло (І. Нечуй-Левицький);

Голод почав туманити очі. Вони ніяк не могли позбутися сну. Повіки обважніли, їх тяжко було підійняти (І. Микитенко).