обважніти
ОБВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати відчутно важчим, набагато збільшити свою вагу.
Все наситив своїм диханням сироко. Обважніла одежа, змокрів тютюн (Коцюб., II, 1955, 410);
Зерно набралося водою, обважнів колос, приліг до землі (Горд., Дівчина.., 1954, 151);
// під чим, від чого, чим і без додатка. Обвиснути, похилитися і т. ін. під вагою чого-небудь.
Тяжко звисатиме гілля нових садів під пурпуром і янтарем.. плодів, обважніють виноградні лози під прозорими гронами (Рильський, III, 1956, 27);
Яблуні, груші, сливи обважніли від рясних плодів (Минко, Повна чаша, 1950, 61);
Ліс набубнявів, обважнів бурштиновим листом і стояв тепер, похилившись під вагою того мокрого листу (Епік, Тв., 1958, 425);
// Стати важким, неповоротким від збільшення ваги (про людину, живу істоту).
Пан Горлечко помітно подався за рік: він якось обважнів, обрязк (Тулуб, Людолови, II, 1957, 7);
— Перепілки літають низько, — говорив Шамба, — вгодувались на хлібах, обважніли, і яструбові легко ловити їх (Трубл., III, 1956, 22).
2. Втратити здатність невимушене рухатися, нормально діяти, триматися; стати малорухливим, млявим (від утоми, болю, травми, сп’яніння і т. ін.); обм’якнути, розслабитися.
Хаквілавіліс упав, як купа сміття — обважнівши, з дивним тріском і шелестом (Смолич, І, 1958, 94);
// Стати важким, малорухомим (про частини тіла).
Ніякісінька думка не ворушилась в його голові, І тіло наче обважніло і здерев’яніло (Н.-Лев., І, 1956, 566);
Голод почав туманити очі. Вони ніяк не могли позбутися сну. Повіки обважніли, їх тяжко було підійняти (Мик., II, 1957, 246).
Значення в інших словниках
- обважніти — обважні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- обважніти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати відчутно важчим, набагато збільшити свою вагу. || під чим, від чого, чим і без додатка. Обвиснути, похилитися і т. ін. під вагою чого-небудь. || Стати важким, неповоротким від збільшення ваги (про людину, живу істоту). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обважніти — ОБВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати відчутно важчим, набагато збільшити свою вагу. Все наситив своїм диханням сироко. Обважніла одежа, змокрів тютюн (М. Коцюбинський); Зерно набралося водою, обважнів колос, приліг до землі (К. Словник української мови у 20 томах
- обважніти — ОБВАЖНІ́ТИ (стати відчутно важчим; стати неповоротким, втратити здатність рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін. — про людину, тварину та частини тіла), ЗВАЖНІ́ТИ, ПОВА́ЖЧАТИ, ОТЯЖІ́ТИ рідше, ЗАВАГОТІ́ТИ заст. — Недок.: важні́ти, ва́жчати. Словник синонімів української мови
- обважніти — Обважні́ти, -ні́ю, -єш гл. Отяжелѣть. І ноги й руки так обважніли, що й лихо. Васильк. у. Словник української мови Грінченка