обворожувати
ОБВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., кого, що чим і без дод.
Те саме, що зачаро́вувати.
Він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана (Панас Мирний);
Юних літ казки обворожили І навіки серце освіжили (С. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)