обворожувати
ОБВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док., перех. Те саме, що зачаро́вувати.
Він розумною та поважною розмовою обвороже [обворожить] молодого пана (Мирний, III, 1954, 283);
Юних літ казки обворожили І навіки серце освіжили (Криж., Срібне весілля, 1957, 33).
Словник української мови (СУМ-11)