обголений

ОБГО́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обголи́ти 1, 2.

Зовсім обголені лиця в чоловіків та дідів неприємно вражали очі, неначе лиця акторів або ксьондзів (І. Нечуй-Левицький);

Обголені з листя каштани і ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (І. Франко);

// у знач. прикм.

Врешті він [циган] .. присунувся до вогню, так що його суворе обголене обличчя заблищало міддю (М. Коцюбинський);

Вона [хмарка] чіплялась за смерекові гребені зелені, за уступи обголеної кручі (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. обголений — Не ідентичні й слова обголений та оголений. Обголений – якого поголили. Обголене обличчя. Оголений – 1. З якого зняли одяг, покриття, зробили голим. Оголені спини. Оголена земля. 2. Залишений без потрібного, без захисту. Оголений фронт.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. обголений — обго́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. обголений — див. безволосий  Словник синонімів Вусика
4. обголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обголити 1), 2). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обголений — Обго́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обголений — ОБГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обголи́ти 1, 2. Зовсім обголені лиця в чоловіків та дідів неприємно вражали очі, неначе лиця акторів або ксьондзів (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах