обгортатися

ОБГОРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБГОРНУ́ТИСЯ, горну́ся, го́рнешся, док., чим, у що.

1. Надягати, одягати, накидати що-небудь, обвиваючи, обводячи кругом себе.

Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима – беруть на себе м'якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Марко Вовчок);

Малуша .. швидко одягла чисту вишивану сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (С. Скляренко);

Попрощавшись, вона обгорнулася картатою хусткою, заховала під неї руки і поспіхом вийшла за ворота (Д. Ткач);

* Образно. – Широко ти [Україно], неосяжно розкинулася, мальовниче обгорнулася гаями, причепурилася рясними ланами (М. Старицький);

// Закутуватися в що-небудь (від холоду і т. ін.); обкутуватися.

– Як мені живеться – питаєш? – промовив він, присуваючись ближче до Петра й обгортаючись од холоду в свій полотняний бушлатик (С. Васильченко);

* У порівн. Тим часом сонце сіло і степ мов темною пеленою обгорнувся (Д. Мордовець).

2. тільки 3 ос., перен. Щільно, густо обволікатися, затягуватися (димом, туманом і т. ін.).

Сонце .. випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками (М. Коцюбинський);

Танки вже біля самих хат. Ще один з них обгортається димом і спиняється (І. Багмут);

Вогка рілля обгорталась прозорими баранцями пари (Яків Баш);

Мороз вишкрібав землю так, що димом обгорталася (Григорій Тютюнник).

3. Обкладатися чим-небудь сипким.

Обгорнувся піском.

4. тільки недок. Пас. до обгорта́ти 1, 5.

На талії плахта обгортається вузькою кольоровою крайкою 3–4 см завширшки, тканою з вовни (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)