обгортка
ОБГО́РТКА, и, ж.
1. Те, чим обгортають або обгорнуто що-небудь (папір, тканина і т. ін.).
– Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці (М. Коцюбинський);
Вночі листівки – у великих пачках, акуратно загорнутих у кольористі обгортки – виносили до підводи (Ю. Смолич);
// рідко. Те саме, що обкла́динка 1.
Витяг [становий] із бокової кишені невеличку книжечку в чорній обгортці (Панас Мирний);
На столі лежала без обгортки книжка (Н. Рибак);
Уявляєте собі мій [Ольги] стан людини.., що на всіх етюдах і обгортках масових журналів виглядає як незламна сила? (Я. Качура).
2. бот. У деяких рослин – покриття, яке охоплює, оточує суцвіття або плід, захищаючи їх від пошкодження.
Самиця [довгоносика] відкладає яйця безпосередньо в денце квіткового кошика кок-сагизу, проколюючи його обгортку (з наук. літ.);
Звільнений від обгортки плід називається сім'янкою (з наук.-попул. літ.).
3. Жіночий одяг, який носили замість спідниці – широкі смуги вовняної тканини (перев. смугастої), які обмотували поверх сорочки.
Словник української мови (СУМ-20)