обгортка
ОБГО́РТКА, и, ж.
1. Те, чим обгортають або обгорнуто що-небудь (папір, тканина і т. ін.).
– Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці (М. Коцюбинський);
Вночі листівки – у великих пачках, акуратно загорнутих у кольористі обгортки – виносили до підводи (Ю. Смолич);
// рідко. Те саме, що обкла́динка 1.
Витяг [становий] із бокової кишені невеличку книжечку в чорній обгортці (Панас Мирний);
На столі лежала без обгортки книжка (Н. Рибак);
Уявляєте собі мій [Ольги] стан людини.., що на всіх етюдах і обгортках масових журналів виглядає як незламна сила? (Я. Качура).
2. бот. У деяких рослин – покриття, яке охоплює, оточує суцвіття або плід, захищаючи їх від пошкодження.
Самиця [довгоносика] відкладає яйця безпосередньо в денце квіткового кошика кок-сагизу, проколюючи його обгортку (з наук. літ.);
Звільнений від обгортки плід називається сім'янкою (з наук.-попул. літ.).
3. Жіночий одяг, який носили замість спідниці – широкі смуги вовняної тканини (перев. смугастої), які обмотували поверх сорочки.
Значення в інших словниках
- обгортка — обго́ртка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- обгортка — Загортка; (книжки) о|б|кладинка, (тверда) оправа, палітурка. Словник синонімів Караванського
- обгортка — [обгортка] -ткие, д. і м. -рц':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
- обгортка — -и, ж. 1》 Те, чим обгортають або обгорнуто що-небудь (папір, тканина і т. ін.). || рідко. Те саме, що обкладинка 1). 2》 бот. У деяких рослин – покриття, яке охоплює, оточує суцвіття або плід, захищаючи їх від пошкодження. 3》 мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обгортка — ОБКЛА́ДИНКА (покриття книжки, зошита з паперу, клейонки і т. ін.), ПАЛІТУ́РКА, ОПРА́ВА (перев. з твердого матеріалу), ОБГО́РТКА рідше, ПАЛІТУ́РА рідше, ПАЛЯТУ́РКА заст., ШАБАТУ́РКА діал. Його книжка була вже зверстана і обкладинка подана художником (В. Словник синонімів української мови
- обгортка — Обго́ртка, -тки, -тці; -го́ртки, -го́рток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обгортка — ОБГО́РТКА, и, ж. 1. Те, чим обгортають або обгорнуто що-небудь (папір, тканина і т. ін.). — Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- обгортка — Обго́ртка, -ки ж. 1) Одежда, носимая въ части Галиціи женщинами вмѣсто юбки: кусокъ шерстяной матеріи, тканой полосами (поперемѣнно черной и темнокрасной), которой обвертывается женщина по рубашкѣ на мѣстѣ юбки, подвязывая ее въ поясницѣ кромкой. Гол. Од. Словник української мови Грінченка