обгоряти
ОБГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ОБГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док.
1. Частково згоряти, обпалюватися з поверхні.
Данило сидів біля столу над книгою і так уважно читав, що й не помітив, як обгорів гніт, як чадів світильник (А. Хижняк);
Купка трісочок уже розгорілася, почали обгоряти й товщі шматки дерева (Ю. Яновський).
2. розм. Діставати опіки від вогню; обпікатися.
Він [Козуб] хоч сам і обгорів, а вивів-таки з вогню шестеро .. коней (Л. Юхвід).
3. Обпікатися на сонці, стаючи темним, засмаглим.
Ти, дівчино, чорнявая, ти, дівчино, біла, Ти у полі не робила та й не обгоріла (з народної пісні);
– Бач, як обгоріла з лиця, – каже Бражиха, розглядаючи Ліну .. – Та це нічого. Сонце обпалить, шкіра облупиться, станеш така, як і всі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)