обгорілий
ОБГОРІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обгорі́ти.
Густо обгорілий на вітрі, продублений сонцем, він [Оленчук] сидить, спершись на ґирлиґу (О. Гончар).
2. у знач. прикм. Ушкоджений, попсований вогнем; обпалений.
Батько йде за сином. Прийшов у той ліс, до того пенька обгорілого, сів (з казки);
Він підходив до обгорілих снопів, що лежали скрізь по подвір'ю й димились, перевертав їх, оглядав (М. Коцюбинський);
В долині, перед лісом, лежали розбиті й обгорілі танки з чорними хрестами (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)