1. Словник української мови у 20 томах

обгорілий

ОБГОРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обгорі́ти.

Густо обгорілий на вітрі, продублений сонцем, він [Оленчук] сидить, спершись на ґирлиґу (О. Гончар).

2. у знач. прикм. Ушкоджений, попсований вогнем; обпалений.

Батько йде за сином. Прийшов у той ліс, до того пенька обгорілого, сів (з казки);

Він підходив до обгорілих снопів, що лежали скрізь по подвір'ю й димились, перевертав їх, оглядав (М. Коцюбинський);

В долині, перед лісом, лежали розбиті й обгорілі танки з чорними хрестами (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обгорілий — обгорі́лий 1 дієприкметник від: обгорі́ти обгорі́лий 2 прикметник пошкоджений вогнем Орфографічний словник української мови
  2. обгорілий — [обгоур’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. обгорілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обгоріти. 2》 у знач. прикм.Ушкоджений, попсований вогнем; обпалений. Симптом обгорілого дерева мед. — ознака нефросклерозу; стан, коли при артеріографії нирки виявляються звуження і зламаність галузок ниркової артерії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обгорілий — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Словник синонімів української мови
  5. обгорілий — ОБГОРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обгорі́ти. — Як ся маєте, Хомо, з серцем? — промовив.. кремезний і сильно сонцем обгорілий селянин (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. обгорілий — Обгорілий, -а, -е Обгорѣлый. Стоїть обгорілий пеньок. Рудч. Ск. II. 108. Словник української мови Грінченка