обгорілий

обгорі́лий

[обгоур’ілией]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обгорілий — обгорі́лий 1 дієприкметник від: обгорі́ти обгорі́лий 2 прикметник пошкоджений вогнем Орфографічний словник української мови
  2. обгорілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обгоріти. 2》 у знач. прикм.Ушкоджений, попсований вогнем; обпалений. Симптом обгорілого дерева мед. — ознака нефросклерозу; стан, коли при артеріографії нирки виявляються звуження і зламаність галузок ниркової артерії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обгорілий — ОБГОРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обгорі́ти. Густо обгорілий на вітрі, продублений сонцем, він [Оленчук] сидить, спершись на ґирлиґу (О. Гончар). 2. у знач. прикм. Ушкоджений, попсований вогнем; обпалений. Батько йде за сином. Словник української мови у 20 томах
  4. обгорілий — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Словник синонімів української мови
  5. обгорілий — ОБГОРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обгорі́ти. — Як ся маєте, Хомо, з серцем? — промовив.. кремезний і сильно сонцем обгорілий селянин (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. обгорілий — Обгорілий, -а, -е Обгорѣлый. Стоїть обгорілий пеньок. Рудч. Ск. II. 108. Словник української мови Грінченка