обгорілий

ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Гуцало); З димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (С. Чорнобривець); Нема села. Одні уламки чорних-чорних, обгорілих стін стирчать на березі (Я. Баш); Група людей.. розтягувала згарище, вибирала серед обпалених балок ціліші (Д. Бедзик); Підгорілі крокви затріщали (Б. Грінченко); — Підходжу до електропечі, дивлюся, склепіння підпалене (В. Собко); Вихоплює (наймичка) рогачем пригорілу зверху картоплю (М. Стельмах); Вона почула не тільки дим, а й сморід від припаленої ганчірки (О. Донченко); Тонке гілля обгоріло й осипалось, залишився тільки стовбур і товсті обвуглені гілки (А. Шиян).

ЗАСМА́ГЛИЙ у знач. прикм. (який засмаг на сонці й вітрі), ЗАГОРІ́ЛИЙ, ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, СМАГЛЯ́ВИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ підсил., ЗАСМА́ЖЕНИЙ підсил. розм., ЗАСМА́ЛЕНИЙ підсил. розм., ЗАПА́ЛЕНИЙ підсил. розм. Він сухорлявий, цей чоловік, засмаглий, такий засмаглий, ніби осмалений (Ю. Збанацький); У всіх було світле, зовсім вигоріле на сонці волосся, що проти загорілих облич здавалося білим (В. Собко); Дівчата в яскравих убраннях, .. уже побронзовілі від першого сонця (В. Кучер); Обличчя в усіх обвітрені, смагляві, з пошерхлими од вітру губами (А. Головко); Отаман був чоловік невисокий, але дуже широкий у плечах, з великою головою, з здоровими чорними вусами, запаленим лицем і чорними блискучими очима (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. смагля́вий.