обгоріти

ЗАСМАГА́ТИ (набувати засмаги, ставати смаглявим під дією сонячного проміння й вітру), ЗАГОРЯ́ТИ (ЗАГОРА́ТИ), СМА́ГНУТИ, СМАГЛЯ́ВІТИ, ОБГОРЯ́ТИ підсил., ЗАСМА́ЖУВАТИСЯ підсил. розм., ЗАСМА́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., СМАГЛІ́ТИ рідко; ПРИСМАГА́ТИ, ПРИПА́ЛЮВАТИСЯ (трохи). — Док.: засма́гнути, загорі́ти, посма́гнути, обгорі́ти, засма́житися, засмали́тися, запали́тися, засмаглі́ти, присма́гнути, припали́тися. Шевченко, що майже ввесь шлях пройшов пішки, схуд і засмаг, фізично втомився, але був бадьорий і веселий (З. Тулуб); Великий став аж кипів від купальників.. Одні, накупавшись, одягалися, другі — роздягалися, інші лежали на березі, загоряли на сонці (В. Минко); Сонце ще пече так, що вочевидь чуєш, як смагнуть щоки (І. Сенченко); Від ранку до пізнього вечора сидів (хлопець) над морем, вже встиг добре засмажитись на сонці (Ю. Збанацький); Я вже засмалився, бо цілий день на сонці (М. Коцюбинський); Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Григорій Тютюнник); Він засмаглів од вітру (А. Малишко).

ОБГОРЯ́ТИ (частково згоряти в одному місці або місцями по всій поверхні), ОБПА́ЛЮВАТИСЯ, ОБСМА́ЛЮВАТИСЯ (ОСМА́ЛЮВАТИСЯ), ОБВУ́ГЛЮВАТИСЯ підсил. (покриваючись шаром вугілля). — Док.: обгорі́ти, обпали́тися, обсмали́тися (осмали́тися), обву́глитися. Купка трісочок уже розгорілася, почали обгоряти й товщі шматки дерева (Ю. Яновський); Погріб зверху вже обгорів (І. Нечуй-Левицький); Колись і дядько Іван був.. обсмалився на такій пожежі, викликаній всього лиш іскрою від комбайна (О. Гончар); Книжки не хотіли горіти, обвуглювалися по краях (О. Полторацький).