обгризати
ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз (Г. Хоткевич); Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка); На зиму часто в клуні перелазить (лісова миша) та зерно точить (О. Копиленко); Миші зерно трублять та шкоду роблять (В. Стефаник); Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж(е)руть і тлять старого (дуба) (Т. Шевченко). — Пор. 1. ї́сти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обгризати — обгриза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обгризати — -аю, -аєш, недок., обгризти, -зу, -зеш, док., перех. Гризти що-небудь кругом із поверхні або відкушуючи краї; обкушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обгризати — ОБГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., що. Гризти що-небудь кругом з поверхні або відкушуючи краї; обкушувати. Словник української мови у 20 томах
- обгризати — Обгриза́ти, -за́ю, -за́єш; обгри́зти, -ризу́, -гризе́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обгризати — ОБГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризти що-небудь кругом з поверхні або відкушуючи краї; обкушувати. Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах