обгризти
ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз (Г. Хоткевич); Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка); На зиму часто в клуні перелазить (лісова миша) та зерно точить (О. Копиленко); Миші зерно трублять та шкоду роблять (В. Стефаник); Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж(е)руть і тлять старого (дуба) (Т. Шевченко). — Пор. 1. ї́сти.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обгризти — обгри́зти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- обгризти — див. обгризати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обгризти — ОБГРИ́ЗТИ див. обгриза́ти. Словник української мови у 20 томах
- обгризти — як (мов) соба́ки обгри́зли, зневажл. Дуже короткий. Мундир на ньому з отакенними ґудзиками, тільки куций, мов собаки обгризли, і наплічники з сукна (О. Донченко). Фразеологічний словник української мови
- обгризти — ОБГРИ́ЗТИ див. обгриза́ти. Словник української мови в 11 томах
- обгризти — Обгриза́ти, -за́ю, -єш сов. в. обгри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Обгрызать, обгрызть, отгрызать, отгрызть. Така проклята з'їжа, що швидко поїсть воли, обгризе мені вуха. Левиц. І. 521. Словник української мови Грінченка