обгризати

ОБГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., що.

Гризти що-небудь кругом з поверхні або відкушуючи краї; обкушувати.

Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка);

Бідний Балабуха й собі приставлявсь, що він вечеряє: обгриз ніжку й поклав виделку на стіл (І. Нечуй-Левицький);

Потягнув [буланий] за собою снопа, обгризши цілий пучок колосків (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. обгризати — обгриза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обгризати — -аю, -аєш, недок., обгризти, -зу, -зеш, док., перех. Гризти що-небудь кругом із поверхні або відкушуючи краї; обкушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обгризати — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти.  Словник синонімів української мови
4. обгризати — Обгриза́ти, -за́ю, -за́єш; обгри́зти, -ризу́, -гризе́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. обгризати — ОБГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризти що-небудь кругом з поверхні або відкушуючи краї; обкушувати. Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах