обгризений
ОБГРИ́ЗЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обгри́зти.
Йому був добре знайомий і цей чагарник з обгризеними худобою та вередливо покрученими корчами, й далека околиця (М. Коцюбинський);
І полум'ям обгризені колеса під вічним небом замітає сніг (Л. Костенко);
// у знач. прикм.
Як хто з них [гостей] шпурне обгризений шматок, Ми кидались, як ті собаки (В. Самійленко);
Учитель витяг із бічної кишені обгризеного олівця (Ю. Яновський).
2. у знач. прикм., перен. З нерівними краями.
Я прихилив очі до малюнка: портрет був просто моторошний – лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях – гадючі зелені очиці (С. Васильченко);
Ми спинились біля почорнілого високого дощаного паркана, що за ним виднівся обгризений залізний дах високого будинку (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)