обгризений
ОБГРИ́ЗЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обгри́зти.
Йому був добре знайомий і цей чагарник з обгризеними худобою та вередливо покрученими корчами, й далека околиця (Коцюб., І, 1955, 338);
// У знач. прикм.
Як хто з них [гостей] шпурне обгризений шматок, Ми кидались, як ті собаки (Сам., І, 1956, 186);
Учитель витяг із бічної кишені обгризеного олівця (Ю. Янов., II, 1954, 117).
2. у знач. прикм., перен. З нерівними краями.
Я прихилив очі до малюнка: портрет був просто моторошний — лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях — гадючі зелені очиці (Вас., II, 1959, 328);
Ми спинились біля почорнілого високого дощаного паркана, що за ним виднівся обгризений залізний дах високого будинку (Досв., Вибр., 1959, 174).
Словник української мови (СУМ-11)