обгризений
ОБГРИ́ЗЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обгри́зти.
Йому був добре знайомий і цей чагарник з обгризеними худобою та вередливо покрученими корчами, й далека околиця (Коцюб., І, 1955, 338);
// У знач. прикм.
Як хто з них [гостей] шпурне обгризений шматок, Ми кидались, як ті собаки (Сам., І, 1956, 186);
Учитель витяг із бічної кишені обгризеного олівця (Ю. Янов., II, 1954, 117).
2. у знач. прикм., перен. З нерівними краями.
Я прихилив очі до малюнка: портрет був просто моторошний — лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях — гадючі зелені очиці (Вас., II, 1959, 328);
Ми спинились біля почорнілого високого дощаного паркана, що за ним виднівся обгризений залізний дах високого будинку (Досв., Вибр., 1959, 174).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обгризений — обгри́зений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обгризений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обгризти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. З нерівними краями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обгризений — ОБГРИ́ЗЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обгри́зти. Йому був добре знайомий і цей чагарник з обгризеними худобою та вередливо покрученими корчами, й далека околиця (М. Коцюбинський); І полум'ям обгризені колеса під вічним небом замітає сніг (Л. Словник української мови у 20 томах
- обгризений — як соба́ка за обгри́зену кі́стку, зі сл. трима́тися. Дуже міцно. “А все ж таки трималася вона, як собака за обгризену кістку, за те життя!” (Грицько Григоренко). Фразеологічний словник української мови
- обгризений — Обгри́зений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)