обгризений
ОБГРИ́ЗЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обгри́зти.
Йому був добре знайомий і цей чагарник з обгризеними худобою та вередливо покрученими корчами, й далека околиця (М. Коцюбинський);
І полум'ям обгризені колеса під вічним небом замітає сніг (Л. Костенко);
// у знач. прикм.
Як хто з них [гостей] шпурне обгризений шматок, Ми кидались, як ті собаки (В. Самійленко);
Учитель витяг із бічної кишені обгризеного олівця (Ю. Яновський).
2. у знач. прикм., перен. З нерівними краями.
Я прихилив очі до малюнка: портрет був просто моторошний – лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях – гадючі зелені очиці (С. Васильченко);
Ми спинились біля почорнілого високого дощаного паркана, що за ним виднівся обгризений залізний дах високого будинку (Олесь Досвітній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обгризений — обгри́зений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обгризений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обгризти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен. З нерівними краями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обгризений — як соба́ка за обгри́зену кі́стку, зі сл. трима́тися. Дуже міцно. “А все ж таки трималася вона, як собака за обгризену кістку, за те життя!” (Грицько Григоренко). Фразеологічний словник української мови
- обгризений — Обгри́зений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обгризений — ОБГРИ́ЗЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обгри́зти. Йому був добре знайомий і цей чагарник з обгризеними худобою та вередливо покрученими корчами, й далека околиця (Коцюб., І, 1955, 338); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах