обдиматися
ОБДИМА́ТИСЯ, а́ється, недок., ОБДУ́ТИСЯ, обідме́ться і обду́ється, док.
1. Ставати одутлим; розбухати.
Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило (І. Котляревський);
Козак Пампушка, що вже десять років лежав узимку на печі, .. що обдувся, як барило, .. стояв на ногах, як гора (Марко Вовчок);
// перен. Збільшуючись в об'ємі, ставати опуклим; віддуватися, віддиматися.
[1-й граматик:] Я всі бабки забрав з собою, аж кишені обдулись (М. Кропивницький);
Всі його складки, зморшки, одутлини і мішечки.., все це водночас, але безладно обдималось і пузирилось на всі боки (І. Волошин).
2. Набравши в себе повітря, настовбурчивши пір'я і т. ін. (від холоду, страху і т. ін.), збільшуватися в об'ємі.
– До самого вечора сидить він, тетерук тобто, на дереві, обдувшись (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)