обдряпувати

ОБДРЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДРЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

Зачіпаючись об що-небудь гостре, колюче, пошкоджувати в багатьох місцях подряпинами (шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); обдирати.

Кинулася [Левантина] бігти, збиваючи до крові ноги, обдряпуючи собі гілками руки, обличчя (Б. Грінченко);

Коли яка [курка] одіб'ється од рук та почне нестись попід густою дерезою, обдряпає собі баба руки, і одіж, і вид, поки знайде неслухняну (Дніпрова Чайка).

Значення в інших словниках

1. обдряпувати — обдря́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обдряпувати — -ую, -уєш, недок., обдряпати, -аю, -аєш, док., перех. Зачіпаючись об що-небудь гостре, колюче, пошкоджувати в багатьох місцях подряпинами (шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); обдирати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обдряпувати — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док.  Словник синонімів української мови
4. обдряпувати — ОБДРЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДРЯ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. Зачіпаючись об що-небудь гостре, колюче, пошкоджувати в багатьох місцях подряпинами (шкіру, поверхню чого-небудь і т. ін.); обдирати.  Словник української мови в 11 томах
5. обдряпувати — Обдря́пувати, -пую, -єш сов. в. обдряпати, -паю, -єш, гл. Оцарапывать, оцарапать; обдирать, ободрать. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка