Словник української мови у 20 томах

обезвічити

ОБЕЗВІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, діал.

Покалічити.

Другий замах [батога] повалив на землю другого драба, третій обезвічив третього, переламавши йому кості в обох руках (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. обезвічити — Обезвічити: — покалічити [III,VII] — скалічити [XII] — скалічіти [4]  Словник з творів Івана Франка
  2. обезвічити — обезві́чити дієслово доконаного виду покалічити діал.  Орфографічний словник української мови
  3. обезвічити — -чу, -чиш, док., перех., діал. Покалічити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обезвічити — обезві́чити покалічити (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. обезвічити — ОБЕЗВІ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Покалічити. Другий замах [батога] повалив на землю другого драба, третій обезвічив третього, переламавши йому кості в обох руках (Фр., III, 1950, 152).  Словник української мови в 11 томах
  6. обезвічити — Обезвічити, -чу, -чиш гл. Изувѣчить. Лютий, дуже лютий був... безневинно чоловіка було обезвічить. О. 1862. V. 107.  Словник української мови Грінченка