обезголовлений

ОБЕЗГОЛО́ВЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обезголо́вити;

// у знач. прикм.

Блиснув кинджал раз, удруге, і обезголовлені мати й сестра гепнулись об землю (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. обезголовлений — обезголо́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обезголовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обезголовити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обезголовлений — ОБЕЗГОЛО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезголо́вити. Блиснув кинджал раз, удруге, і обезголовлені мати й сестра гепнулись об землю (Стор., І, 1957, 343).  Словник української мови в 11 томах