обзивати
ОБЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого.
1. Називати кого-небудь образливими, лайливими словами; давати комусь негативну оцінку.
Жадан.., чухаючи потилицю, обзивав себе бельбасом, просив пробачення (Яків Баш);
– Ні, – думав він, – не по правді діють наші гридні, обзиваючи ключницю Ярину недоброю та ще й злою (С. Скляренко);
– Де ж це видано – дурнем обізвати хазяїна в його хаті! (І. Багмут).
2. діал. Гукати.
– Хто там? – обізвав його сторож .. Хведір, наче злодій, кинувся, одбіг від цвинтаря (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)