обидливо

ОБИ́ДЛИВО, рідко.

Присл. до оби́дливий.

Не міг .. знести, щоб вона накидалася обидливо на невинну дитину (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. обидливо — ОБИ́ДЛИВО, рідко. Присл. до оби́дливий. Не міг.. знести, щоб вона накидалася обидливо на невинну дитину (Коб., III, 1956, 48).  Словник української мови в 11 томах