обквацяти
ОБКВА́ЦЯТИ, ОБКВЕ́ЦЯТИ, яю, яєш, ОБКВА́ЦАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм.
Забруднити чим-небудь рідким; обляпати.
– Щітку покинь; Ти ж йому всю гімнастерку глиною обквацяєш (А. Шиян);
– Дьогтемаз і богів обквецяє дьогтем (М. Стельмах);
* Образно. Обквецяли ним [коханням] все – роботу, боротьбу, подвиги, об'єлеїли, обшептали. Якщо любов – дозволено все. Вкрасти, вбити, зрадити, бо то – в iм'я любовi! ... (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)