обкладати
ОБКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБКЛА́СТИ і рідко ОБІКЛА́СТИ, обкладу́, обкладе́ш, док.
1. кого, що, чим. Класти щось кругом, по всій поверхні кого-, чого-небудь.
Вітер лютує, .. і, як не топи в хаті, як не обкладай її гноєм, не нагрієш (Грицько Григоренко);
Жінка .. напувала хворого гарячим чаєм .. і обкладала торбинками гарячого піску (З. Тулуб);
Надвечір прийдуть на бойовище чехи і чешки з довколишніх сіл, знайдуть братську могилу загиблих, ретельно обкладуть її червоними маками (О. Гончар);
// Покривати чимось усю поверхню чого-небудь; обличковувати.
Все робив Василь своїми руками – і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (О. Копиленко);
Білим кахлем обклав Іван Лісняк стіни, ще й підлогу .. збирався вимостити (М. Зарудний);
// Те саме, що обгорта́ти 1.
– Я не забрудню [книгу], – сказав Сашко, – обкладу газетою... (В. Кучер);
// безос., перев. док. Покрити язик, горло при певних захворюваннях (про білий наліт).
Обклало дитині горло.
2. кого, що, перен. Оповивати, обволікати.
Холодні тумани обкладали землю (М. Чабанівський);
На чистій блакиті .. спливались дрібненькі хмарки й обклали місяць (С. Васильченко).
3. кого, що, чим і без дод. Зобов'язувати сплачувати податки, мито і т. ін. грошима або натурою.
Молоді верховоди .. що хотять [хочуть], те й роблять, важкими податками обкладають, до управи своїх вибирають (Панас Мирний);
Англійські королі, які спиралися .. на підлеглу королю церкву, обкладали тяжкими поборами промисловців, купців, нових дворян і жорстоко гнобили народні маси (з навч. літ.).
4. кого, що, чим, розм. Бити, ударяти кого-, що-небудь кругом, по всій поверхні.
Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська).
◇ (1) Обклада́ти слова́ми (ла́йкою і т. ін.) фам. – грубо лаяти.
У твоїй бригаді дехто скаржиться: натуральними словами обкладаєш комбайнерів (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)