обкладати

ОБКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБКЛА́СТИ і рідко ОБІКЛА́СТИ, обкладу́, обкладе́ш, док.

1. кого, що, чим. Класти щось кругом, по всій поверхні кого-, чого-небудь.

Вітер лютує, .. і, як не топи в хаті, як не обкладай її гноєм, не нагрієш (Грицько Григоренко);

Жінка .. напувала хворого гарячим чаєм .. і обкладала торбинками гарячого піску (З. Тулуб);

Надвечір прийдуть на бойовище чехи і чешки з довколишніх сіл, знайдуть братську могилу загиблих, ретельно обкладуть її червоними маками (О. Гончар);

// Покривати чимось усю поверхню чого-небудь; обличковувати.

Все робив Василь своїми руками – і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (О. Копиленко);

Білим кахлем обклав Іван Лісняк стіни, ще й підлогу .. збирався вимостити (М. Зарудний);

// Те саме, що обгорта́ти 1.

– Я не забрудню [книгу], – сказав Сашко, – обкладу газетою... (В. Кучер);

// безос., перев. док. Покрити язик, горло при певних захворюваннях (про білий наліт).

Обклало дитині горло.

2. кого, що, перен. Оповивати, обволікати.

Холодні тумани обкладали землю (М. Чабанівський);

На чистій блакиті .. спливались дрібненькі хмарки й обклали місяць (С. Васильченко).

3. кого, що, чим і без дод. Зобов'язувати сплачувати податки, мито і т. ін. грошима або натурою.

Молоді верховоди .. що хотять [хочуть], те й роблять, важкими податками обкладають, до управи своїх вибирають (Панас Мирний);

Англійські королі, які спиралися .. на підлеглу королю церкву, обкладали тяжкими поборами промисловців, купців, нових дворян і жорстоко гнобили народні маси (з навч. літ.).

4. кого, що, чим, розм. Бити, ударяти кого-, що-небудь кругом, по всій поверхні.

Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Н. Кобринська).

◇ (1) Обклада́ти слова́ми (ла́йкою і т. ін.) фам. – грубо лаяти.

У твоїй бригаді дехто скаржиться: натуральними словами обкладаєш комбайнерів (О. Корнійчук).